Студія: «СТЕП»
Автори: Т. Ткаченко, В. Ілащук
Режисери: С. Сотников, А. Білан

Фільм - згадка про життя відомого видатного творця України - Івана Миколайчука.

«Його життя в кіно почалося з фільму-легенди – у прямому і переносному значенні.
Згодом його життя обросло легендою. А тепер і його самого часто називають «легендою українського кіно». Він сам любив легенду. Бо в тій нелукавій народній оповіді криється осердя духу його народу. Одна з таких легенд оповідає про книгу життя, в якій буцімто записано всі долі людей, що жили, живуть і житимуть в нашому світі».

Тіні забутих предків

Кіностудія ім. Олександра Довженка
Режисер: Сергій Параджанов

Фільм, створений за однойменною повістю Михайла Коцюбинського.
Десятки років ворогували два гуцульских роди - Палійчуки та Гутенюки. Але сталось так, що Іван Палійчук покохав красуню із ворожого роду - Марічку, якій судилося прожити коротке, але щасливе життя. Не міг без неї бути щасливим Іванко. Але він жив далі. Оженився. Був коханим. Дітей не було. Господарював. І шукав смерть, яка забрала в нього кохану.

Така пізня, така тепла осінь

Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка
Режисери: Ю. Жариков, В. Комісаренко

Буковинський селянин Русак залишає убогі закарпатські землі і з маленькою дочкою Орисею їде в Канаду — може там пощастить?.. На чужині він забуває про убогість, там виростає його онука, там він хоронить свою дочку, але не знаходить щастя. І тепер Русак, скориставшись послугами „Інтуриста", їде в свій край, де колись був щасливим.

Вавилон ХХ

Кіностудія ім. О. Довженка
Режисер: Іван Миколайчук

Поетичне кіно переправили у табори. Після пленуму ЦК Компартії України 1974-го року його було фактично заборонено. Досить поглянути на те, які ролі грав Миколайчук до і після 1973-го, аби зрозуміти, яка катастрофа спіткала митця. Його світ вирішили змити з духовної карти, натомість знову запанувало те, що прозивають іноді «інтернаціоналістською утопією». Ну що ж, він вирішив зустрітися з тією утопією на екрані. Тим більше, що трапився адекватний його намірам літературний матеріал — роман Василя Земляка «Лебедина зграя». У ньому українське село початку 1920-х років поміщалося у великий історичний простір й відтак діставало назву Вавілону. Бо ж вітри тут дмуть звідусіль, культурні й ідеологічні коди збивають одне одного «з ніг», змішуючись і схрещуючись. Многоязиччя… Буковина, де народився і виріс Миколайчук, напевно ж і була прообразом для нього самого, коли фільмував «Вавілон ХХ». Нові, прийдешні ідеологеми тут просто вмонтовуються в інші — як рівні серед рівних. Слово «плюралізм» у ті часи було відоме лише борцям із зловорожими буржуазними теоріями, одначе легко прикладається до Миколайчукового фільму. До того ж, це було ще й сміховим дзеркалом — всього і вся…

Іван Миколайчук - Посвята

Кіностудія: ім. О.Довженка
Режисер: Анатолій Сирих

Художньо-документальний відеофільм про коротке, блискуче та трагічне життя Івана Миколайчука — зірки українського поетичного кіно 60–80-х років.

У долі актора, режисера та сценариста Івана Миколайчука було все, щоб стати міфом не лише національного, але й світового кінематографу — якби жив він не в закритому суспільстві. Дитинство у маленькому гуцульскому селі, раннє кохання, рання слава, рання смерть. А ще — майже містичні стосунки з кіно: він розділив долі своїх перших героїв — Івана Палійчука («Тіні забутих предків») і Тараса Шевченка («Сон»). Розділив Іван і драму українського поетичного кіно в цілому.ю яке здійснило в середені 60-х крутий поворот від офіційної ідеології до народної культурної традиції. про все це Іван Миколайчук розповідає у фільмі сам — за допомогою ролей, що зіграні в кіно. Фільм стилізований під вертепну різдвяну містерію.