Дисиденти

Режисер: Олександра Фролова, Віктора Шкуріна
Сценарісти: Ігор Малишевський
Тривалість: 7 серій по 25 хвилин

Дисидент у перекладі з латини – „незгодний", і цикл фільмів режисерів Олександра Фролова та Віктора Шкуріна „Дисиденти" присвячений людям, які не погоджувались існувати, а не жити вільно, і відчайдушно боролись за свободу й незалежність.
Канал „1+1" продовжує працювати над циклом документальних фільмів під назвою „Україна ХХ століття". У серії стрічок кіностудії „Контакт", об'єднаних спільною назвою „Дисиденти", робиться спроба охопити історію дисидентського руху від хрущовської відлиги до прийняття незалежності. У серіалі зроблена спроба осягнути засобами документального кіно сутність цього складного суспільного явища, дослідити його генезу, історичний розвиток, його вплив на суспільство, на остаточний розвал системи тоталітаризму, на спроби демократизації життя, утвердження прав нації та прав окремої людини.
Непересічні особистості – поет Василь Стус, кінорежисер Сергій Параджанов, письменник Гелій Снєгірьов, генерал Петро Григоренко, юрист Левко Лук'яненко – постануть з екрану як мужні борці з тоталітарним режимом за незалежність України. Разом з тим, у фільмі йдеться і про менш відомих людей, чий внесок у дисидентський рух був не менш вагомим.

Україна нескорена

Автор і режисер: Борис Гривачевський

1. Дем’янів лаз
2. Визволення по-совіцьки
3. Биківня: злочин без кари
4. Місце злочину — Сандормох
5. Репортажі з Прикарпаття
6. І зорі вмивались сльозами

Шестисерійний український, документальний фільм Україна нескорена, шляхом глибокого дослідження оповідає про вбивць нашого народу. Так хто ж вони? Чому ніхто не називає їх на ім`я? Чому, врешті влада, масмедіа та інші великі люди мовчать? Невже ця, болюча тема, нікому не потрібна і нам байдуже "хто" і "за що" розпинав нашу знедолену націю. Фільм правдиво розкриває різні періоди буття нашої Батьківщини та нації в епоху панування злочинного комуністичного режиму. Політичний оглядач Борис Гривачевський, цитуючи рядки геніальних віршів Ліни Костенко, привідкриває завісу цієї "таємниці" і не боїться називати речі своїми іменами...

Борис Гривачевський народився 1953 року на Рівненщині, закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за фахом філолог української мови.
У 70-их роках викладав рідну мову в школах Київської області. 1978 року пішов у журналістику. Почав свою кар’єру на Українському республіканському радіо, у 90-их потрапив на телебачення: працював завідувачем редактора літературних програм на УТ. Був автором і ведучим програм "Дискусії лідерів", "Соловецький реквієм", циклу документальних фільмів "Україна нескорена", "Дзвони народної пам’яті".
1993 року випустив книгу "Листи з Соловків".
1998-2004 написав сценарії та зняв документальні фільми "Місце злочину - Сандормох", "Соловецький реквієм", "Визволення по-совіцьки", "І зорі вмивались сльозами", а також цикл із 10-ти відеофільмів "Свою Україну любіть. Шевченкіана".
Борис Гривачевський - заслужений журналіст України (1996), лауреат Міжнародної премії в галузі публіцистики ім. Д. Нитченка (Австралія, 2003).
Крім журналістської діяльності, Борис Гривачевський встиг зробити чимало й у політичному житті України.
1990 він брав участь у формуванні українського Руху на Українському радіо, учасник усіх акцій боротьби за незалежність України.
У 90-их роках Гривачевський був депутатом райради Деснянського району Києва.
Учасник всеукраїнських і міжнародних конференцій з проблеми визнання Голодомору в Україні 1923-33 р. геноцидом української нації. Член ради товариства "Меморіал" ім. В. Стуса.
З 2004 року Борис Гривачевський був членом оргкомітету зі створення політичної партії "Україна Соборна" (Блок Костенка і Плюща), з 2005 став заступником голови партії.